<< Предыдушая Следующая >>

Сутність, структура й функції політики

Походження поняття «політика» здебільшого пов'язують із назвою однойменної праці давньогрецького мислителя Аристотеля, в якій він розглядав основи організації та діяльності держави, політичної влади.
Як відносно самостійна сфера суспільного життя, політика виникла водночас із соціальною, етнічною та релігійною диференціацією суспільства. Покликали її до життя ускладнення механізмів матеріального виробництва, культурний прогрес, зростання соціальної мобільності суспільства. Внаслідок цих об'єктивних процесів виокремилися групи людей з підвищеною конфліктністю, непримиренністю. А механізми обміну й розподілу в сфері суспільного виробництва, догмати й ідеали релігійної віри, звичаї, традиції та інші регулятори людських відносин виявилися неспроможними ефективно усувати суперечності, що перманентно виникали в суспільстві. Постала нагальна потреба в соціальній силі, здатній забезпечити реалізацію особистих, групових, суспільних інтересів, регулювання відносин між людьми для збереження цілісності суспільства. Тому політика заявила про себе як мистецтво суспільного існування, необхідний чинник збереження цілісності диференційованого суспільства.
«Політика» є одним з найбільш неоднозначних термінів. Це виявляється насамперед у повсякденному житті, коли політикою називають будь-яку цілеспрямовану діяльність: мистецтво управління суспільством, громадську активність, сферу задоволення амбіційних і користолюбних прагнень людей тощо.
Неоднозначність побутових уявлень про політику пов'язана зі складністю й багатогранністю її виявів. Саме тому побутують різні наукові тлумачення, в яких політика постає як одна зі сфер життєдіяльності суспільства; система певних суспільних відносин, взаємодія класів, націй, держав між собою і з владою; сукупність дій, заходів, установ, за допомогою яких узгоджуються інтереси різних верств населення; прагнення здобуття і використання державної влади, цілеспрямованого впливу на неї; участь у справах держави, у визначенні форм, завдань, змісту її діяльності; наміри, мета і способи дій правлячої еліти та її оточення; прояви хитрощів, обережності, таємничості, ухилянь, обачності.
Перелічені варіанти інтерпретації політики не вичерпують багатоманітності її визначень, а лише відображають найважливіші з них. Узагальнюючи вищезазначені іпостасі політики, можна запропонувати її наступне визначення.
Політика — одна з найважливіших сфер життєдіяльності суспільства, взаємин різних соціальних груп та індивідів щодо утримання й реалізації влади задля здійснення своїх суспільно значущих інтересів і потреб, вироблення обов'язкових для всього суспільства рішень.
Функціонування політики розмежовують за різними критеріями:
— за сферами суспільного життя (економічна, соціальна, культурна, національна, військова тощо);
— за орієнтацією (внутрішня, зовнішня);
— за масштабами (міжнародна, світова, локальна, регіональна);
— за носіями й суб'єктами (політика держави, партії, руху, особи);
— за терміном дії, (коротко-, середньо-, довгострокова). Політика має складну структуру. Найчастіше виокремлюють у ній три головні елементи:
1. Політичні відносини та політична діяльність (відображають стійкий характер взаємодії суспільних груп між собою та з інститутами влади).
2. Політична свідомість (свідчить про принципову залежність політичного життя від свідомого ставлення людей до своїх владно значущих інтересів).
3. Політична організація (характеризує роль інститутів публічної влади як центрів управління й регулювання суспільних процесів). Охоплює такі елементи: сукупність органів законодавчої, виконавчої й судової гілок влади; партійні та громадсько-політичні інститути; групи тиску; громадські організації та рухи тощо.
У світовій політичній науці на позначення різних аспектів політики використовують три самостійні англомовні терміни:
— «polity» — форма політики, тобто її організаційна структура, інститути, які надають їй стійкості, стабільності й здатності регулювати політичну поведінку людей (держава, партії, групи інтересів, закони, політичні та правові норми);
— «роїісу» — зміст політики, втілений у її цілях і цінностях, у проблемах, які вона вирішує, в мотивах і механізмах винесення політичних рішень;
— «politics» — політичний процес, який відображає складний, багатосуб'єктний і конфліктний характер політичної діяльності, відносин різних соціальних груп, організацій та індивідів.
У політології виокремлюють (здебільшого на загальнодержавному рівні) такі функції політики:
— задоволення владно значущих інтересів усіх груп і верств суспільства;
— раціоналізація конфліктів і протиріч, спрямування їх у русло цивілізованого діалогу громадян і держави;
— примус в інтересах окремих верств населення або суспільства загалом;
— інтеграція різних верств населення шляхом підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього суспільства;
— соціалізація особистості (залучення її до складного світу суспільних відносин);
— забезпечення послідовності та інноваційності (онов-люваності) соціального розвитку як суспільства в цілому, так і окремої людини.
Функції політики засвідчують її всеосяжний характер, неперервний вплив на суспільство й неперехідне значення для врегулювання суспільних відносин. Політика тісно пов'язана з різними сферами суспільного життя: економікою, мораллю, правом, релігією, культурою, екологією тощо.
Відносини між політикою та економікою, як доводять теоретичні розробки західних та вітчизняних політологів, слід розглядати не в розрізі залежності політики від економіки (марксистський підхід), а з огляду на їхню взаємозалежність і взаємопов'язаність. Так, досвід колишнього СРСР та інших соціалістичних країн свідчить, що централізація влади призводить до посилення авторитарних, навіть тоталітарних тенденцій, які гальмують економічний розвиток, деформують економічну систему. І навпаки, в розвинених країнах децентралізація влади ініціює плюралістичну демократію, яка відкриває простір для економічної ініціативи, сприяє економічному зростанню. Суть економічної політики в демократичних державах полягає в підтриманні адекватного її можливостям економічного розвитку, орієнтованого на забезпечення зайнятості населення; в застосуванні гнучкої системи оподаткування; у використанні ефективних важелів стимулювання виробництва (кредитування та інвестиції).
У тісних відносинах перебуває політика із суспільною мораллю.
Трагічні сторінки вітчизняної історії XX ст. свідчать: якщо політика нехтує загальнолюдськими цінностями на користь класових, групових, корпоративних інтересів, тоді різко деформується суспільна мораль. За ста-лінщини, наприклад, нормою вважали доноси, зраду друзів і родичів, зневажання людської гідності. Поєднання політики із загальнолюдською мораллю, характерне для демократичних країн, досягається консенсусом, компромісами, цивілізованим ставленням до опозиції, запереченням фанатичної жертовності. Політика є специфічним доповненням до суспільної моралі, яка з огляду на різні чинники неспроможна вичерпно забезпечити регулятивну функцію. А позаяк головні суспільне значущі функції політики і моралі збігаються, то політика, як і мораль, повинна захищати спільне благо й соціальну справедливість, хоча це їй далеко не завжди вдається.
Взаємозалежність політики і права має суперечливу природу. З одного боку, право може бути використаним проти політичних опонентів, стати знаряддям антидемократичної політики. З іншого — саме право визначає межі й можливості діяльності як опозиції, так і правлячих кіл, забезпечує стабільність політичного режиму. Правова політика за демократичних умов — це діяльність, спрямована на вдосконалення права й забезпечення його дотримання громадянами, організаціями й установами. У правовій політиці виявляється залежність права від суспільного розвитку, реалізуються законотворчі можливості. За допомогою нових законів, особливо в період цілеспрямованого реформування суспільства, політика здатна кардинально змінювати суспільні відносини й задіювати нові форми суспільної організації.
Взаємозв'язок політики та релігії простежується в діяльності громадських об'єднань, політичних партій, програми яких містять релігійні ідеї або віровчення. Останнім часом зближення політичних і релігійних позицій, особливо в поліконфесійних суспільствах, до яких належить і Україна, відбувається довкола ідеї екуменізму — єднання зусиль усіх конфесій для досягнення соціальних суспільних і політичних цілей, спрямованих на консолідацію й забезпечення добробуту суспільства.
Конструктивна участь церкви в суспільно-політичних процесах передбачає: поширення в суспільстві ідеалів справедливості, гуманізму, терпимості до інакомислячих; активізацію діяльності служителів церкви в державотворчих процесах; формування духовно-культурних запитів людини; утвердження в суспільстві милосердя, взаємодопомоги, добродійництва.
Поширення політичних цінностей у суспільстві пов'язане з утвердженням демократичних стандартів політичної культури як невід'ємної частини загальної культури суспільства. Вона формується і виявляє себе в процесі політичного життя, охоплюючи культуру політичної поведінки індивідів та соціальних спільнот, функціонування політичних інститутів і всього політичного життя в суспільстві.
Невід'ємним спрямуванням діяльності будь-якої держави є культурна політика, покликана задовольняти культурні потреби широких мас населення, сприяти культурному прогресу шляхом цілеспрямованого розвитку науки, освіти, літератури, мистецтва, засобів масової інформації.
Важливого значення в сучасних умовах набуває екологічна політика — система заходів, здійснюваних державою з метою збереження довкілля й захисту природи. Екологічна політика ґрунтується на природоохоронному законодавстві, рівень якого значною мірою визначає її ефективність. Важливим напрямом екологічної політики є пошук і впровадження нових природозберігаючих технологій. Для України серйозними проблемами є фінансування природоохоронних заходів, відшкодування заподіяних громадянам збитків тощо. Розв'язання цих та інших проблем потребує політичних рішень на державному рівні. Водночас екологічна проблема постає в сучасному світі як наднаціональна внаслідок недбалих або неправомірних дій сусідів, які призводять до порушення екологічного балансу. Відстоюючи необхідність подолання політичними засобами національно-державного егоїзму, сучасний німецький політичний діяч Оскар Лафонтен зауважує: «Шкода, завдана природі, не хоче рахуватися ні з якими кордонами. Радіоактивна хмара Чорнобиля силою вітру розносила небезпеку по всьому світу. Стара істина, що ріки течуть вниз, за нових умов, коли хімічна промисловість все більше насичує воду рік високотоксичними важкими металами, набула нового сенсу для тлумачення принципу національне-державного суверенітету».
Отже, всі сфери суспільного життя не тільки активно впливають на політику, а є об'єктами свідомого політичного керівництва й управління. За сучасних умов суспільно-політичного розвитку, коли людство винайшло потужні демократичні регулятори політичних відносин і політичної діяльності, політика покликана бути засобом регулювання економічних, соціальних і духовних відносин, орієнтувати розвиток суспільства на мінімальну конфліктність й максимальну життєздатність суспільних процесів.
Сучасною політичною наукою та всією громадсько-політичною думкою сформовано чіткі засади демократичної політики:
— оптимальне поєднання класового й загальнолюдського, універсального й національного;
— гуманістична спрямованість, подолання технократизму, насильства, злочинності;
— демократизм і моральність у здійсненні політики;
— громадянськість і патріотизм.
Під час вироблення та реалізації політики важливо враховувати такі основні чинники:
— конкретно історичні умови розвитку соціуму, гео-політичні умови й географічне розташування держави;
— рівень участі чи відчуження населення щодо влади й державно-суспільних справ;
— спрямованість національної ментальності, рівень розвитку політичної та правової свідомості;
— етнонаціональний і демографічний чинники суспільного розвитку;
— відповідність політичних ідеалів і завдань історичній традиції, політичним цінностям певного суспільства, а також принципам гуманізму й соціальної справедливості;
— реальна міжнародна ситуація і ставлення до держави світової громадськості.
Перехід до чесної та гуманної політики є складним і тривалим процесом, тісно пов'язаним із корінними змінами у свідомості мас. Особливо це стосується тих країн, які перебувають на стадії переходу від тоталітаризму до демократії, від закритих до відкритих суспільств.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =

Сутність, структура й функції політики

  1. Тема 11. Політична культура і соціалізація
    Поняття та сутність політичної культури. Структура політичної культури. Функції політичної культури. Суб’єкти і фактори формування політичної культури. Особливості політичної культури українського суспільства. Сутність політичної
  2. 6.2. Сутність і функції грошей
    6.2. Сутність і функції
  3. Рябенко А.М.. Гроші і кредит, 1997

  4. Питання для самоперевірки
    Сутність регіону як предмету наукового дослідження. 2. Основні види регіонів. 3. Регіональні функції попиту та пропозиції. 4. Адміністративно-територіальний поділ України та необхідність його реформування. 5. Структура господарства регіону. 6. Основні методи регіонального
  5. ВИДИ, ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ КРЕДИТУ
    Після вивчення цього розділу Ви зможе-те: • зрозуміти, за якими критеріями визначаються форми та види кредиту, чим відрізняється форма кредиту від виду, зміст дискусій, які ведуться з цих питань у літературі; • усвідомити сутність функцій кредиту, зміст дис-кусій щодо функцій кредиту; • дати загальну характеристику основних видів кредиту — банківського, комерційного, державного,
  6. Контрольні запитання і навчальні завдання
    1. У чому полягає сутність домогосподарства? 2. Визначіть економічні функції домогосподарства. 3. Яка роль домогосподарств України як постачальників виробничих ресурсів? 4. Використовуючи дані Статистичного щорічника України за 2000 р., проаналізуйте диференціацію домогосподарств за доходами. 5. Назвіть основне джерело сукупного доходу домогосподарств в Україні. 6. Які складові
  7. Функції господарського механізму
    Сутність господарського механізму проявляється через його функції. До основних з них у політико-економічній системі належать такі: реалізація відносин пануючого типу власності; сполучення і взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин в економічній структурі суспільства; узгодження й забезпечення руху економічних інтересів; розв’язання суперечностей; формування «поля» взаємодії між механізмом
  8. Тема 1. Сутність і роль політики та політології як науки у житті суспільства
    Предмет політології, закони, принципи та категорії політичної науки. Система методів політології. Основні завдання та функції політології. Значення політології для формування політичної свідомості і політичної культури
  9. Тема 12. Політична свідомість та ідеологія
    Сутність політичної свідомості та її місце в системі суспільної свідомості. Типи та компоненти політичної свідомості. Рівні політичні свідомості. Особливості політичної свідомості в Україні. Поняття та функції політичної ідеології. Типологія ідеологій. Ідеологічні орієнтації українського
  10. 8. СТРАТЕГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
    У менеджменті питання про функції управління займає центральне місце. Через функції розкривається сутність та зміст управлінської діяльності на усіх рівнях. Виділення в менеджменті окремих функцій – це об’єктивний процес, який обумовлений складністю управління і є результатом диференціації цілеспрямованого впливу на об’єкт управління, а також розподілу та спеціалізації праці в сфері
  11. Тематика індивідуального навчально-дослідного завдання
    Розкрити функції та принципи діяльності комерційних банків. 2. Розкрити сутність проблеми диверсифікації операцій іпотечних банків. 3. Охарактеризувати діяльність банка щодо фінансування інноваційної діяльності підприємств. 4. Проаналізувати довгострокове кредитування банками підприємств, організацій та установ. 5. Визначити причини слабкої розвину тості спеціалізованих банківських
  12. Контрольні запитання і навчальні завдання
    Які інституціональні основи ринкової економічної системи? Чому потрібно ототожнювати ринкову економічну систему з капіталізмом? 2. Що являє собою ринкова система і чим вона відрізняється від економічної системи? 3. Назвіть функції ринку. 4. Які ви знаєте суб’єкти ринкової економіки? Чи є держава суб’єктом чистої ринкової економіки? 5. Обґрунтуйте протилежності між категоріями попиту і
  13. Сутність, функції і форми підприємства
    Підприємство — первинна ланка суспільного поділу праці і водночас основна ланка народногосподарського комплексу, яка є товаровиробником і забезпечує процес відтворення на основі самостійності та самоокупності. Як самостійні господарські одиниці підприємства користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими
  14. 25.1. Світове господарство: сутність та структура
    25.1. Світове господарство: сутність та
  15. Запитання для самоконтролю
    Що є загальноекономічною причиною необхідності кредиту? 2. У чому сутність кредиту? Які існують дискусії щодо сутності кредиту? 3. За якими ознаками відносини між економічними суб'єктами можна віднести до кредитних? 4. Які існують сутнісні відмінності між кредитом та грошима? 5. У чому полягають сутнісні відмінності між кредитом та фінансами? 6. Що таке структура кредиту, які її елементи?
Библиотека "ИСТОЧНИК ЗНАНИЙ" © 2014
info@freebooks.site