27. Об'єднання нiмецьких земель

з iнiцiативи Пруссiї. Причини швидкого
економiчного пiднесення
У процесi iндустрiалiзацiї протягом останньої третини XIX - початку XX ст. Нiмеччина за обсягом i темпами промислового виробництва зайняла друге мiсце у свiтi i перше в Європi. Передумови такого економiчного зростання склалися на початку 70-х рокiв XIX ст. Завершилося об'єднання Нiмеччини пiд владою Пруссiї. Утворилася так звана друга iмперiя. Це призвело до лiквiдацiї внутрiшнiх митних кордонiв, створило державну систему фiнансiв, грошового обiгу, залiзничного i поштового права. Зростали iнвестицiї в промисловiсть. Нагромадження капiталiв сприяло акцiону-ванню. Активну роль у будiвництвi залiзниць брав уряд. Перемога у франко-прусськiй вiйнi в 1870 — 71 рр. дала контрибуцiю в 5 млрд. франкiв. Для розвитку важкої промисловостi були значнi запаси вугiлля, залiзної руди, калiєвої солi. Економiчнi позицiї Нiмеччини змiцнило приєднання Ельзасу i Лотарингiї, багатих на залiзну руду високої якостi, з розвиненою бавовняною промисловiстю.
Продуктивнiсть працi в промисловостi за 1850 - 1914 рр. зросла у три рази. Iнтенсивно розвивалося будiвництво залiзниць. У 1870 — 1875 рр. щорiчно вводилося в дiю 1500 - 2000 км шляхiв. У галузевiй структурi зросло значення важкої промисловостi. За темпами розвитку за 1870 - 1913 рр. вона випередила легку (800 i 350 %). Третина капiталiв функцiонувала в добувнiй промисловостi. У металургiї, що поступалася лише американськiй, виплавлення сталi зросло у 100 разiв, чавуну - в 13 разiв. Велика роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунiв внутрiшнього згоряння. Нiмеччина залишилася на першому мiсцi за обсягом важкої промисловостi.
Швидкий розвиток промисловостi змiнив склад населення. 1896 року чисельнiсть робiтникiв становила 67 %. Розвиток нiмецької промисловостi характеризують данi Табл.
4.
Продовжувала розвиватися легка промисловiсть. Так, потужнiсть бавовняних заводiв збiльшилася на 40 %. Проте, на вiдмiну вiд США, обмеженiсть власної сировини та необхiднiсть iмпорту її збiльшувала вартiсть продукцiї

Для розвитку аграрних вiдносин у Нiмеччинi характерною була поступова лiквiдацiя феодально-крiпосницьких вiдносин. «Жовтневий едикт» 1807 р. у Пруссiї дав селянам особисту свободу i право розпоряджатися землею.
За юнкерами - великими землевласниками залишалася судова та адмiнiстративна влада.
На той час у Нiмеччинi було два типи розвитку аграрних вiдносин. Для схiдних районiв характерним був юнкерський шлях аграрної революцiї. У пiвнiчних та пiвденно-захiдних районах i в. Баварiї, де землi юнкерського землеволодiння були меншими, розвивалися селянськi та фермерськi господарства.
На iнтенсивний шлях розвитку сiльське господарство перейшло пiд впливом аграрної кризи 1876 - 1895 рр. У землеволодiннi поширилася сiвозмiна i травопiльна система. За 1870 - 1913 рр. урожайнiсть зернових зросла на 33 — 50 %. Визначилася спецiалiзацiя юнкерських господарств: цукровi буряки, картопля, тваринництво, насамперед свинарство. Будували цукровi та винокурнi заводи. Iмпортували пшеницю, бавовну, вовну. 1893 р. почав дiяти Союз сiльських господарiв, 1909 р. - Iмперський союз сiльськогосподарських товариств, який об'єднував 13 тис. кредитних товариств з 1 млн. членiв i рiчним оборотом 4,5 млрд. марок.
Загалом iндустрiалiзацiя сiльського господарства Нiмеччини вiдбувалася повiльно, темпи його розвитку вiдставали вiд промисловостi. Факторами, що стримували цей процес, були обезземелення i малоземелля бiльшостi селян, їх низька купiвельна спроможнiсть, висока земельна рента, заборгованiсть
<< | >>
Источник: Питання і відповіді на іспит. Економічна історія. 2011

Еще по теме 27. Об'єднання нiмецьких земель:

  1. ХОЗЯЙСТВО РУССКИХ ЗЕМЕЛЬ В ПЕРИОД ФЕОДАЛЬНОЙ РАЗДРОБЛЕННОСТИ
  2. Специфика географического положения и истории белорусских земель
  3. Особливості соціально-економічного розвитку земель Київської Русі у період феодальної роздробленості
  4. § 111. Государственный засев пустующих земель, мобилизация агр. сил, прокатные пункты, мелиорация, переселение
  5. VI. МІЖНАРОДНІ ЗВ'ЯЗКИ ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН. МІЖНАРОДНІ ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН
  6. Стаття 12-1. Назва об'єднання громадян
  7. Стаття 9. Статус об'єднань громадян
  8. Стаття 18. Символіка об'єднання громадян
  9. Стаття 13. Статутні документи об'єднань громадян
  10. Стаття 19. Припинення діяльності об'єднання громадян
  11. Стаття 1. Об'єднання громадян
  12. Стаття 8. Держава та об'єднання громадян
  13. Стаття 11. Засновники об'єднань громадян
  14. Стаття 6. Принципи створення та діяльності об'єднань громадян
  15. Зростання ролі громадських об’єднань