загрузка...

Міські агломерації як об’єкт регіонального управління.

Міська? агломера?ція (від лат. agglomeratio — приєднання) —— форма розселення, під якою слід розуміти територіальне утворення, що: виникає на базі великого міста (або кількох компактно розташованих міст — конурбація) і створює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти; вирізняється високим ступенем територіальної концентрації різноманітних виробництв, насамперед промисловості, інфраструктурних об'єктів, наукових навчальних закладів, а також значною чисельністю населення; справляє вирішальний перетворювальний вплив на навколишнє середовище, змінюючи економічну структуру території та соціальні аспекти життя населення; має високий рівень комплексності господарства і територіальну інтеграцію його елементів.

Як правило, міська агломерація у вигляді цілісного територіального соціально-економічного утворення виникає на базі функціонального і просторового розвитку великого міста-ядра і утворює значну зону урбанізації, поглинаючи суміжні населені пункти.

Існують певні особливості управління містами на національному, регіональному і місцевому рівнях, які не повністю враховані у законодавчих актах. Особливо це стосується управлінням міст на регіональному і місцевому рівнях. Це і неузгодженість і дублювання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, що приводить до зменшення їх відповідальності за прийняття рішень; і недосконалість правових норм; і слабкий державний і громадський контроль за результатами практичної діяльності органів міського управління.

Розвиток системи управління містами передбачається у контексті активної державної регіональної політики, яка передбачає прискорення інтенсифікації розвитку міст, як поєднання точок росту територій та ефективної містобудівної політики.

Управління містами має ґрунтуватися на поєднанні інтересів територіальної громади, місцевої влади і суб’єктів економічної діяльності, тобто бізнесу, які знаходяться у межах міського поселення, і людини-мешканця міста, як безпосереднього учасника процесу управління та основного споживача суспільних благ.
Поєднання різноспрямованих інтересів всіх суб’єктів міського розвитку є однією з важливих цілей реформування системи управління містом в сучасних умовах становлення ринкових відносин.

Механізм управління містом слід розглядати як сукупність принципів, методів, засобів і форм, які розроблені і застосовуються з метою підвищення ефективності функціонування міста (стратегія соціально-економічного розвитку міст як комплексну програму спрямовану на досягнення довгострокової мети, , як соціально-економічної системи, та отримання прибутку для забезпечення самодостатності власного розвитку. Інакше кажучи, це комплекс дій, спрямованих на ефективну організацію, аналіз і прогнозування різноманітних видів людської діяльності на території міст з раціональним використанням людського, матеріально-технічного, природно-ресурсного потенціалів, забезпечення охорони навколишнього середовища та зростання добробуту населення.

Пошук шляхів вирішення проблем розвитку міст, підвищення рівня життя населення в них, формування соціально-економічної структури їхнього населення є основними завданнями, що стоять перед управлінням ними, як на національному, так і на регіональному рівнях. Воно повинно забезпечити ефективне функціонування існуючих міст як ключової ланки територіального поділу праці та реалізації загальнодержавної концепції містобудування. Кожне місто є цілісною динамічною соціально-економічною системою, структуру якої складає населення, місто утворюючі галузі, місто обслуговуюча сфера, територіально-плануюча організація та навколишнє середовище
<< | >>
Источник: Шпаргалка. Шпаргалка з економіки регіону. 2011

Еще по теме Міські агломерації як об’єкт регіонального управління.:

  1. 22.1. Об'єкт, суб'єкт і завдання управління персоналом
  2. Стеценко Т.О, Тищенко О.П.. Управління регіональною економікою, 2010
  3. 10.1. Місто як об’єкт управління
  4. 17.3. Виробництво як об'єкт управління
  5. Розділ 2. Система регіонального управління
  6. 1.4. Підприємництво як об'єкт управління
  7. Розділ 4. Управління стратегією регіонального розвитку
  8. Тема 8. Управління регіональними фінансовими ресурсами
  9. Розділ 11. Управління регіональними кризовими ситуаціями
  10. Розділ 1. Теоретичні основи управління регіональною економікою
  11. СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА МОДЕЛІ РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
  12. 2.1. Теоретичні засади регіонального управління
  13. Розділ 5. Планування та прогнозування в системі управління регіональним розвитком
  14. 2.2. Світовий досвід регіонального управління
  15. ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНА БАЗА РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ТА НАПРЯМИ ЇЇ удосконалення
  16. 2.3. Роль місцевого самоврядування в управління регіональним розвитком
  17. ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНА БАЗА РЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ТА НАПРЯМИ ЇЇ удосконалення